Олександр Машлай, позивний Гот, загинув під час виконання бойового завдання у прифронтовій зоні. Він разом із побратимами їхав на технічне обслуговування зв’язкової вишки. Ворожий баражувальний дрон «Ланцет», не знайшовши бронетехніки, вразив їхній автомобіль. Від вибуху всі загинули миттєво. Машлай служив у 25-му штурмовому батальйоні бригади «Маґура» як зв’язківець і був одним із тих, хто забезпечував армії «очі й вуха».
Народився й виріс у Рівному. Ще з дитинства долучився до скаутського руху, був «пластуном» куреня імені Уласа Самчука. Згодом навчався у Гощанській гімназії та в Національному університеті водного господарства та природокористування, який закінчив у 2004 році.
Із середини 2000-х років активно займався журналістикою, редагував і верстав газету «Правий поступ». Видання мало виразну націоналістичну позицію, писало про історичну пам’ять, мову, культуру та громадянську відповідальність. У публікаціях Машлая чітко простужувалася його громадянська етика: «Щось зміниться лише тоді, коли ми змінимось самі… Люди діють!»
У Луцьку він працював макетувальником на фрілансі — верстав книжки, дитячі видання, християнську та спеціалізовану літературу.
Олександр мав великий досвід активізму: був співкоординатором кампанії «ПОРА», членом «Національного альянсу», учасником міжнародних акцій. У 2005 році брав участь у «Чорнобильському шляху» в Мінську, де його затримували білоруські силовики. Брав участь у Революції Гідності. У 2010-х — секретар правління обласного осередку партії «За Україну!». Був членом оргкомітету фестивалю «Бандерштат».
Проходив строкову службу як начальник радіостанції. У 2022-му добровільно мобілізувався до ЗСУ. На війні відповідав за налаштування зв’язку в нових районах бойових дій, виїжджав на позиції одним із перших — до прибуття основної колони. Побратими цінували його за глибокі технічні знання, витримку й готовність допомагати. Він казав: «Якщо в людини стійкі переконання — то й Бог з нею».
Служив у Запорізькій і Донецькій областях, брав участь в операціях під Роботиним, обороні Авдіївки та Бердичів. Був автором шеврону батальйону.
Олександр загинув поблизу селища Благодатне, Покровський район (Донецька область) унаслідок удару дрону-камікадзе в нічний час, коли разом із побратимами вирушив на обслуговування зв’язкової вишки. Машина, обладнана РЕБами, не змогла протистояти влучанню «Ланцету». Ворог використав боєприпас, щоб не втратити заряд, оскільки в полі зору не виявилося важкої техніки.
У Олександра залишилися дружина Валентина і двоє синів — Богдан і Орест. Обидва є «пластунами».
Станом на червень 2025 року ініціатив із вшанування пам’яті Олександра Машлая офіційно не зафіксовано.
