Василь Довбуш загинув 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання як оператор ударних безпілотників.
Народився й виріс у Львові. З дитинства був допитливим, активним і захоплювався армійською тематикою. Любив солодке, особливо снікерси, піцу й морозиво. Мріяв про собаку — мрію здійснив уже в дорослому віці, завівши золотистого ретривера на ім’я Неш. Мав багато похресників, любив дітей і знаходив з ними спільну мову.
Працював монтажером на «24 каналі»: спершу створював новинні сюжети, згодом — аналітичні програми («Мафії світу», «Спецслужби світу»). Колеги згадують його як веселу, пунктуальну й щиру людину, душу команди, ініціатора зустрічей і жартівника. Роботу сприймав не як обов’язок, а як спосіб життя. Після роботи на телебаченні працював у мотомайстерні, а далі — в IT.
Після повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Сил спеціальних операцій. Служив у 3-му загоні ССО, у роті роботизованих систем. Був оператором взводу ударних БПЛА. Спочатку його помітили як ІТ-фахівця й залучили до штабу, але Василь наполягав, що хоче «літати» — працювати з дронами на передовій. Його ціллю була ефективність і результат. Позивний — «Голден» — на честь улюбленого собаки.
Під час бойового завдання вийшов зустріти свій дрон, але загинув від ворожого ударного БПЛА. Смерть була миттєвою. Загинув сам, без інших втрат у підрозділі. У Василя залишились батьки, сестра Ксенія, племінник Ігор (хрещеник Василя), пес Неш, якого родина досі доглядає.
Інформація про відзнаки наразі відсутня. Його позивний «Golden» і шеврон із зображенням собаки стали символом пам’яті серед побратимів і близьких.
