22 квітня 2023 року на фронті загинув журналіст, комунікаційник і воїн Олександр Бондаренко. Це сталося у бою з окупантами неподалік села Діброва під Кремінною, що на Луганщині.
Бондаренко став на захист України ще на початку повномасштабної війни. За словами побратимів, понад усе Олександр прагнув звільнити рідну Луганщину й не допустити того, щоб воювати довелося його синові.
Саме у Луганську Бондаренко виріс, провів студентські роки і розпочав журналістську кар’єру. Ще під час навчання в Луганському національному університеті Олександр виявляв активну позицію, боровся за права студентів і брав участь у самоврядуванні.
Бондаренко зокрема ініціював журналістський та поетичний конкурси для авторів, які писали українською.
«Якщо Сашко вважав щось правильним, то він легко брався за цю справу. Навіть якщо це було складним, ризикованим чи непопулярним», — зауважує друг Олександра Володимир.
На початку 2000-х він переїхав у столицю. Працював у медіа і згодом став відомим журналістом. Зокрема Бондаренко працював над створенням новинних та політичних програм на незалежному «Громадському радіо», на телеканалах «Перший національний», «Україна» та ICTV, в українській службі BBC.
2015-го року Олександр йде з журналістики у сферу політичних комунікацій. Він поглиблено вивчає маркетинг та співпрацює з компанією PlusOne. Пізніше компанія створить агентство стратегічних комунікацій та управління репутацією RMA (Reputation Management Agency). У новій структурі Бондаренко став керівником спецпроєктів.
У перші дні повномасштабного вторгнення Бондаренко вступив до 112 бригади Територіальної оборони Києва. На початку він боронив Київщину, а потім брав участь у звільненні Харківщини та в боях на Луганщині.
За словами побратима Валерія Решетаря, під час бойової підготовки він був одним із найкращих у метанні гранат та стрільбі з РПГ-7. Тому його призначили гранатометником. У війську Олександр отримав позитивний «Бонд», тож свої речі підписував «007».
«Коли ми з побратимом повертались з чину похорону Саші, таксі приїхало саме з цими цифрами на держномері», — згадує Валерій.
Олександрові було 45 років. У нього залишився син.
