9 лютого 2023 року на фронті загинув журналіст Олексій Борис.
Протягом 2011–2015 років Олексій здобував юридичну освіту в Києві. Після навчання працював у державних структурах — Антимонопольному комітеті, Фонді державного майна. Пізніше став помічником юриста у відомій юридичній компанії Arzinger.
У 2021 році Борис іде в журналістику: у професійному виданні «Юридична газета» пише аналітичні статті в галузі права. За спогадами колег, амбітний та енергійний журналіст наповнював редакцію новими ідеями. Він нагадував: досягнення завжди починаються з мрії.
«Він завжди був щирим і справжнім, легким на підйом. Не боявся нових викликів чи складних завдань. Яка б “шляпа” не траплялася в житті, він завжди підтримував і казав: “Не переживай, Рітусік, прорвемося! Все буде тіп-топ”», — згадує його подруга та колега Маргарита Кінах.
Олексія часто можна було побачити за читанням книг з історії, зокрема української. Тож він добре розумів, що Росія може розпочати ескалацію війни. Відтак він з осені 2021-го разом із батьком готувався до повномасштабної війни й попередив редакцію, що стане на захист країни.
У день, коли по всій Україні лунали перші вибухи, Борис відвіз кохану на залізничний вокзал і почав збирати речі, необхідні для служби. А вже 25 лютого 2022-го добровольцем вступив до лав Збройних сил України.
Бойовий шлях Олексія Бориса розпочався на Чернігівщині, у розвідувальній роті 58 мотопіхотної бригади. Невдовзі його перевели до протитанкового артилерійського дивізіону, де Олексій займався аеророзвідкою. У перерві між бойовими завданнями він устиг одружитися з коханою.
У травні він став командиром взводу протитанкової артилерійської батареї. Тоді Олексій потрапив під масований артилерійський обстріл росіян: над ним кружляв ворожий безпілотник, а снаряди падали просто біля нього. Він розповідав, що про цей день не забуде ніколи.
«Дехто каже, коли є загроза життю, то перед очима пролітає твоє життя, але в мене — ні. Час “на подумати” був рівно від того моменту, коли падає і вибухає поруч ворожий снаряд, і до того моменту, поки він ще летить до тебе. У цей проміжок часу я питав: “Боже, невже я не побачу свою дружину?”. Ці відчуття я не забуду ніколи».
Олексієві було 27 років. У нього залишилися батьки та дружина Тетяна.
