9 червня 2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку біля Малої Токмачки загинув медійник Петро Цурукін.
Петро закінчив факультет менеджменту в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Під час навчання долучився до команди КВК, а згодом знайшов своє покликання на телебаченні у Києві.
Із 2012 року працював на кастингах шоу «Х-фактор», «Україна має талант», згодом — із глядачами на майданчику в «Один за всіх». Далі Петро став журналістом, редактором, а з часом — шефредактором і головним сценаристом проєкту.
Паралельно закінчив факультет журналістики Національного авіаційного університету.
«Для колег він був опорою, розрадою, справжнім другом, на якого завжди можна покластися, міцним тилом. Жив своєю роботою, був надзвичайно талановитим і відповідальним», — розповідає близька подруга і колега Марія Шомко.
Крім цього, Петро також працював сценаристом на «Топмодель по-українськи», шефредактором на проєкті «Таємниці ДНК». У 2021 році був ведучим на телеканалі Kyiv Live.
У перші дні повномасштабної війни Петро волонтерив на львівському вокзалі. Спробував записатися до лав добровольців, але не отримав схвальної відповіді. Повернувшись до Києва, всерйоз зайнявся підготовкою: бігав, ходив на курси, багато читав про військову справу.
У кінці серпня 2022-го зізнався рідним, що пройшов відбір до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Їздив на навчання до Словаччини та Німеччини.
«Ми домовлялися, що колись поїдемо разом у Європу, тож жартували, що він узяв і зробив це сам. Петро постійно надсилав фото та відео того, як він готується. Казав, що хоче в бій», — розповідає друг і колега Ігор Войцішевський.
У війську Петро був стрільцем-снайпером, гранатометником. Як позивний обрав собі «СТБ». Дбав про забезпечення своїх побратимів усім необхідним, тож відкривав численні збори.
Разом із підрозділом Петро брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку. Хоч і хвилювався, мав бойовий настрій. Обіцяв мамі, що 2все буде краще, ніж ти думаєш!».
7 червня 2023 року Петро написав близьким, що дуже їх любить, і здав телефон, бо йшов на завдання. За однією з версій, біля Малої Токмачки Запорізької області його колона потрапила під обстріл «Градів», за іншою — що військові відбігли у бік окопів окупантів і загинули під час бою.
Дістатися до місця їхньої загибелі було неможливо. Дев’ять місяців Петро вважався зниклим безвісти. Офіційною датою загибелі вважається 9 червня 2023 року. Йому було 33 роки. У Петра залишилася мама, сестра, племінниця та друзі.
«Про нього можна написати книжку чи зняти фільм: дуже насиченим було життя, дуже багато праці над собою. Це наше сонечко, яке буде вічно світити з небес для тих, хто колись доторкнувся до його тепла», — каже сестра Христина Цурукіна.
Поховали Петра у рідному Трускавці 23 березня 2024 року. Йому встановили пам'ятну дошку біля школи №3, меморіал на Алеї Героїв, а також таблицю на стіні біля Михайлівського собору в Києві.
