24 березня 2022 року в боях у селі Лук’янівка під Києвом загинув публіцист, історик, перекладач Сергій Заїковський. Від початку повномасштабного вторгнення Заїковський вступив у лави підрозділу «Азов». За словами матері Сергія Людмили, хлопець постійно готувався до великої війни та брав участь у вишколах.
Із дитинства Сергій Заїковський мав широке коло інтересів: від міфології до гри на гітарі та ліпки. Мати хлопця згадує:
«Серьожа надзвичайно вихований, розумний, добрий, щедрий. З дитинства перечитав усі книжки в бібліотеці і щороку отримував грамоту “Найкращий читач року”. Історик з дитинства: міфи, саги, енциклопедії — це його життя. Надзвичайно гарно ще змалечку ліпив з пластиліну. Всі просто захоплювалися. Потім він також відвідував курси скульптури».
Сергій здійснив мрію вчитися на історичному факультетові Харківського національного університету імені В. Каразіна, де досліджував армію Давнього Риму. Ще у студентські роки мав стійкі націоналістичні погляди та долучився до Майдану. Батькам про це не розповідав. «Він завжди нас, батьків, беріг», — каже Людмила Заїковська. Про рішення піти на фронт він також не розповів.
Після навчання Сергій Заїковський став головним редактором видавництва «Пломінь» та перекладачем. Він був спеціальним гостем ряду телеканалів та проєктів — як-от «Чернівецький промінь», «Суспільне Чернівці», «Пломінь». Окрім того, інтелектуал давав публічні лекції, готував переклади книжок та статей, писав власні матеріали та інтерв’ював українських дослідників.
У багатьох матеріалах аналізував сучасну українську політичну реальність на ґрунті історичних аналогій, а також сучасну війну. Зокрема, в одному з матеріалів Заїковський досліджував тактику та стратегію росіян у війні.
До повномасштабного вторгнення росіян Сергій уже мав бойовий досвід. У 2021-му році у складі добровольчого взводу «Фрайкор» воював у Пісках на Донеччині.
«Сергій завжди вважав, що для справжнього чоловіка честь — загинути в бою зі зброєю в руках. Він легко ставився до смерті», — розповідає Людмила.
При цьому, за словами матері, Сергій з дитинства вирізнявся чуйністю:
«Він любив тварин. Не хотів їсти м’яса, щоб не вбивати тварин. Ще був дуже вихованим. У першому класі однокласниця казала своїй мамі: “Сергій такий вихований. Щойно штурхне, так і перепросить”».
Сергій був єдиним сином у родині. Йому було 27 років.
