13 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку загинув журналіст Богдан Лисенко.
Богдан навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на режисера. Знімався у низці фільмів на кіностудії Олександра Довженка, брав участь у створенні мультфільмів та документального кіно.
На початку 90-х працював на Українському телебаченні, згодом почав дописувати у житомирські та всеукраїнські видання — «Субота», «Ехо», газету «Факти». Мав псевдонім Богдан Лу. У 2012 році став членом Спілки журналістів України. Робив репортажі з окупованого Криму та Донецька, де потрапив у полон.
Також Богдан був активним учасником Революції Гідності. Після окупації Росією Криму та початку війни на Сході долучився до добровольчих батальйонів «Донбас», «Гарпун», «Правий сектор» зі зброєю в руках. Згодом служив у розвідці, був снайпером-розвідником.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Богдан Лисенко добровільно вступив до бойового підрозділу ЗСУ, служив у десантно-штурмовій бригаді. Згодом перейшов до бригади ТРО, отримав офіцерське звання.
Загинув під час виконання бойового завдання 13 квітня 2025 року поблизу села Степового Запорізької області. «Почався обстріл. У його машину влучив дрон з оптоволоконним каналом управління — саме у те місце, де сидів мій батько. Оскільки авто було цивільним, воно миттєво загорілося, і шансів урятуватися не було», — ділиться син Антон Лисенко.
Поховали Богдана на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі. Під час похорону лунала улюблена Богданова пісня «Гей, була в мене коняка».
Богдан Лисенко був нагороджений відзнаками Президента України, Міністерства оборони, медалями за участь в АТО, за поранення та жертовність у боях за волю України.
У воїна залишилося п’ятеро дітей, сестра та онук
